Експрес-методика порівняльного випробування клейких стрічок 3М на величину миттєвої адгезії

Експрес-методика порівняльного випробування клейких стрічок на величину миттєвої адгезії

1. ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ

1.1. Описана методика може використовуватися у всіх випадках, коли потрібно порівняти величину миттєвої адгезії двох різних клейких стрічок. В результаті випробування визначається, яка з двох тестованих стрічок має більшу миттєву адгезію до цього субстрату.

2. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАННЯ

2.1. Описана методика є вдосконаленою версією широко відомого так званого петльового тесту миттєвої адгезії. 2.2. Для випробувань застосовується лабораторний пристрій, принципова схема якого наведена на рис. 1. Несуча пластина 1 підвішується на нерухомій опорній осі 2 так, щоб вона мала можливість вільно хитатися (кріплення осі може бути виконано довільно і на схемі не показано). З обох боків на пластину, що несе, за допомогою двосторонньої клейкої стрічки наклеюються зразки субстрату 3, по відношенню до якого випробовується миттєва адгезія стрічок. Вага опорної пластини з наклеєними зразками повинна перебувати в межах 300  150 грам. 

Мал. 1. Принципова схема лабораторного пристрою

2.3. Випробування проводиться так:

1. Оператор відрізає по одному відрізку кожної з двох стрічок, що випробовуються;
2. Відрізки складаються в петлі клейовим шаром назовні, оператор поміщає їх з двох сторін пластини, що несе, використовуючи обидві свої руки (рис. 2 а);
3. Швидким рухом петлі одночасно підводяться до несучої пластини (мал. 3б), а потім без затримки знову розлучаються (мал. 3в), як це робиться при стандартному петльовому тесті. При цьому в контакт із субстратом повинні приходити лише поверхні стрічок, пальці оператора досягати опорної пластини не повинні;
4. Після закінчення випробування несуча пластина залишається відхиленою у бік стрічки, що зберегла клейовий контакт із субстратом і, отже, продемонструвала більш високий рівень миттєвої адгезії.

Мал. 2. Принципова схема лабораторного пристрою

2.4. Швидкість випробування визначається виходячи з рівня адгезії зразків, що випробовуються. Для стрічок з високою миттєвою адгезією випробування проводиться швидко – так, щоб час циклу а-б-в (рис. 2) складав приблизно 0,5 сек. Якщо при швидкому випробуванні жоден із зразків не встигає встановити клейовий контакт із субстратом, швидкість випробування знижується до необхідного рівня.

2.5. Для отримання надійного результату випробування повторюється багаторазово, причому для кожного нового тесту:

• готуються нові зразки стрічок;
• змінюється положення стрічок (стрічка, яка в попередньому тесті була ліворуч, у новому має бути праворуч);
• в  випадку  зруйнованих  субстратів  (папір,  картон)  замінюється  субстрат; У випадку забруднення неруйнівного субстрату адгезивом, він очищається спиртом.

3. ПІДГОТОВКА ЗРАЗКІВ

3.1. Довжина зразків стрічок, що використовуються під час випробування - 10 см, ширина вибирається з міркувань зручності. У стандартному тесті ширина зразків обох стрічок має бути однаковою

У той же час у разі порівняння стрічок з рівнем миттєвої адгезії, що сильно розрізняється, можливе випробування зразків нерівної ширини (див. п.4.4).
3.2. Оскільки результати петльового тесту залежать не тільки від властивостей адгезиву, але і від жорсткості (гнучкості) основи, у разі, коли жорсткість (гнучкість) основи стрічок, що порівнюються, не збігається, зразки повинні наклеюватися (з внутрішньої сторони петлі) на однакову підкладку з жорсткістю більш високою, ніж їх власна жорсткість. Те саме відбувається у випадку, коли власна основа одного або обох зразків не має достатньої міцності і рветься або розтягується під час випробування.

4. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

4.1. Після проведення стандартного порівняльного випробування двох стрічок А та В рівної ширини виноситься один із чотирьох наступних висновків:

• Миттєва адгезія стрічки А більша, ніж у стрічки B (A>B)
• Миттєва адгезія стрічки А менша, ніж у стрічки B (A<B)
• Миттєва адгезія стрічок А і В практично однакова (A=B)
• Миттєва адгезія стрічок А і В відрізняється незначною мірою (A~B)

4.2. У ході тесту обов'язково проводиться парна кількість випробувань (для врівноваження ефекту лівої та правої руки), у будь-якому випадку в кількості не менше 6 випробувань. Висновки A>B або A<B виносяться в тих випадках, коли перевага однієї зі стрічок доведена зі статистичною достовірністю не менше 99%. Висновок A=B виноситься у разі, коли виміряні під час досвіду ймовірності «перемоги» стрічок А і В відрізняються менш ніж на 20% (наприклад, стрічка А «перемагає» в 55% випадків, стрічка B – в 45% випадків). Висновок A~B виноситься в тому випадку, коли за розумну кількість випробувань не вдається прийти до жодного з перерахованих вище висновків (A>B, A<B або A=B).
4.3. З правил, сформульованих у попередньому пункті, випливає алгоритм проведення випробувань, представлений у таблиці 1. По осях цієї таблиці відкладено кількість «перемог» кожній зі стрічок (так, наприклад, осередок, виділений тлом, відповідає рахунку 7:1 на користь стрічки А). Хрестики вказують комірки, що відповідають непарному числу випробувань (незавершена процедура), порожній осередок означає, що випробування повинні бути продовжені для отримання більшої статистики. Тестування триває доти, доки досягається рахунок, що дозволяє зробити статистично виправданий висновок, зазначений у відповідному осередку таблиці (так, наприклад, рахунок 7:1 на користь А дозволяє зробити висновок, що А>B).

Таблиця 1. Алгоритм винесення висновку.